Ювелір сидів за столом і крізь вітрину своєї елітної крамниці байдужим поглядом дивився на вулицю.
Якесь дівчатко підійшло до магазину і притиснуло носик до вітрини.
Її очі кольору неба зблиснули, коли побачили одну із виставлених прикрас.
Увійшла рішучим кроком і вказала пальцем на прекрасне намисто із блакитної бірюзи.
Можете його гарно запакувати? Це подарунок для моєї сестри.
Власник крамниці зміряв недовірливим поглядом маленьку клієнтку й запитав:
Скільки в тебе є грошей?
Дівчинка зовсім не засоромилась, зіп’явшись на пальчики, поклала на прилавок металеву коробочку, відкрила й перевернула її. Звідти висипались кілька монет, квиточок, декілька мушлів і ще якісь фігурки.
Вистачить? – запитала гордовито. – Я хочу зробити подарунок своїй старшій сестрі. Відколи не стало нашої матінки, сестра замінила її мені. Не має для себе жодної вільної хвилини. У неї сьогодні день народження, і я переконана, що мій подарунок зробить її щасливою. Ці камінці на намисті мають такий самий колір, як і її очі.
Ювелір пішов у підсобне приміщення магазину, виніс звідти прекрасний червоний із позолотою папір і старанно обгорнув ним шкатулку з намистом.
Прошу, - простягнув її дівчинці. – Неси обережно.
Дівчинка рушила, гордо несучи в руці подаруночок, неначе трофей.
Минула година, коли в магазин увійшла прекрасна дівчина із волоссям кольору меду й прекрасними блакитними очима. Вона рішуче поклала на прилавок шкатулку, яку ювелір так старанно запакував, і запитала:
Це намисто куплене тут?
Так, панночко.
І яка його ціна?
Ціни у моїй крамниці конфіденційні, їх знаю лише я та мої клієнти.
Але в моєї сестрички було лише кілька дрібних монет. Вона ніколи не могла б заплатити за таке намисто!
Ювелір узяв шкатулку, зачинив її разом з прикрасою, знову старанно запакував і віддав дівчині.
Твоя сестра заплатила ціну вищу, ніж будь-хто інший: вона віддала все, що мала.
Бруно Ферреро